Китай знизив обсяг закупівель нафти Ірану. Щоб збільшити закупівлі в Канади?
До недавнього часу Пекін імпортував близько 20% іранських вуглеводнів, проте вже з січня обсяги закупівель скоротилися майже вдвічі - відразу на 285 тис бар на день.
Рішення було прийнято після схвалення Євросоюзом введення нафтового ембарго щодо Ірану.
Офіційно китайці не підтримують ні ЄС, ні США.
Тому не можна сказати, що Китай теж вирішив оголосити Ірану ембарго. Швидше за все, китайці просто скористалися сприятливою ринковою кон'юнктурою, щоб отримати максимальну вигоду з протистояння НАТО з Іраном.
Як вважають фахівці, Китай таким чином примушує «загнаний в економічну пастку» Іран до демпінгу, вже давно намагаючись знизити ціну на іранську нафту, пропонуючи замість грошей свої товари та оплату в юанях.
Проте міністр нафти Ірану вважає, що ніяких проблем не бачить в тому, щоб оплата нафти йшла в юанях. Не так давно Ірану обговорював з Індією можливість оплати в ієнах. Аби не в доларах США, так як рахунки в цій валюті легко блокуються.
Зниження цін від Ірану навряд чи можливо, так як нафта, на відміну від газу, торгується на світових ринках переважно за спотовими контрактами.
Тому офіційного зниження домогтися буде неможливо, і якщо воно відбудеться, про це мало хто дізнається.
До сих пір Ірану був 3-м найбільшим постачальником вуглеводнів на китайський ринок.
Іранська нафта поставляється на нафтопереробні заводи Китаю, такі як Sinopec і PetroChina.
Тимчасової альтернативою іранської нафти стали вуглеводні з Саудівської Аравії, яка з жовтня минулого року збільшила денні обсяги видобутку на 360 тис барелів, Росії, Нігерії, Анголи, і Канади, яка сама сьогодні запропонувала свою допомогу Китаю.
З Саудівської Аравії китайський сировинної брокер Unipec («дочка» Sinopec) зуміла домогтися збільшення поставок нафти, використовуючи особливості складання контрактів, що допускають покупку більшої кількості сировини, ніж обумовлено спочатку.
З Росії в березні в Китай повинні прибути відразу 5 танкерів російської нафти марки ESPO загальним обсягом 3,65 млн бар, а також один танкер з нафтою марки Urals.
Швидше за все не упустить свій шанс зіграти на цьому ембарго і Саудівська Аравія. Саудити давно мають протиріччя з іранцями в питанні балансу пропозиції та попиту на нафту в світі.
Бажаючи мати такого цінного імпортера нафти як Китай, Саудівська Аравія обов'язково встановить для них ексклюзивну ціну, яка буде нижчою за ринкову.
Експерти ж стверджують, що подальше нарощування обсягів видобутку в Саудівській Аравії в разі настання будь-якої кризової ситуації може привести до непередбачуваних наслідків на світовому енергетичному ринку. Хоча саудити, кілька налякані "арабськими революціями" дуже обережно відносяться до зростання видобутку нафти в країні. Побоюючись "революцій", вони переорієнтують частину фінансових потоків на соціальні потреби.
Якщо Саудівська Аравія повністю витіснить іранську нафту зі структури імпорту Китаю, то в світі майже не залишиться вільних запасів, які можна швидко ввести на ринок у разі війни, природного лиха або іншого форс-мажору.
Такий дисбаланс дуже небезпечний, і навряд чи Пекін піде на такі ризики.
До таких жарким подіям підключилася і Канада.
Прем'єр-міністр С. Харпер вчора почав чотириденне турне по Китаю.
Головними завданнями стане лобіювання постачань канадських вуглеводнів і фінансових послуг на зростаючі ринки КНР, а також знайомство з основними фігурами майбутнього китайського політбюро.
Вояж пана С. Харпера привернув особливу увагу американських республіканців.
Вони обрушилися з критикою на адміністрацію Б.Обами за те, що вона заблокувала проект будівництва нафтопроводу з Канади до Техасу і тим самим підштовхнула Оттаву до співпраці з головним конкурентом США в боротьбі за світове лідерство.
Швидше за все С. Харпер поїхав відновлювати зіпсовані відносини з Китаєм після свого ж заяви в 2006 році про те, що торгівля з КНР не означає, ніби вони готові відмовитися від своїх цінностей і продатися.
В рамках цього підходу він навіть відмовився від запрошення приїхати на відкриття Олімпійських ігор в Пекіні в 2008 році.
Тепер С. Харпер везе в КНР делегацію з 40 представників найбільших канадських корпорацій, які усвідомлюють, що відносини потрібно налагоджувати з Азіатсько-Тихоокеанським регіоном, куди зміщується центр світової економічної активності.
На даний момент близько 99% нафтового експорту Канади надходить в США.
Однак після початку світової кризи багато канадські експерти заговорили про необхідність диверсифікувати ринки збуту. Особливо актуальна ця задача на тлі можливості початку другої хвилі кризи і рецесії в США.
За рахунок проекту Keystone XL Оттава розраховувала вивести свою сировину на світові ринки і возити нафтопродукти в Азію або танкерами через Панамський канал, або доставляти їх з Техасу на берег Тихого океану по нафтопроводу.
Однак рішення адміністрації Б. Обами підштовхнуло Канаду до пошуку альтернативних варіантів.
Китай і сам проявляє інтерес до канадських вуглеводнів. Підтвердження цього - канадська Syncrude, 9% акцій якої в 2010 році китайська нафтохімічна держкомпанія Sinopec викупила в ConocoPhillips за 4,65 млрд дол США.
Крім збільшення поставок вуглеводнів та обговорення маршрутів їх доставки в КНР (одним з них є проект канадської Enbridge з будівництва нафтопроводу з Альберти до Тихого океану) С.Харпер також має намір обговорити доступ канадських фінансових інститутів до проектів в КНР.
Всі ці теми канадський прем'єр обговорив вчора з прем'єром Держради Вень Цзябао, а вже сьогодні він зустрінеться з головою КНР Ху Цзіньтао і першим віце-прем'єром Лі Кецяном, який вже в наступному році після XVIII з'їзду Компартії Китаю повинен отримати прем'єрський пост.
http://neftegaz.ru/news/view/101491
